Свого часу ця книга посіла перемогу в одному з конкурсів на міжнародній книжковій виставці у Болон’ї, а також отримала відзнаку на вітчизняному конкурсі Книжка року. І я не розумію чому... Точніше, я маю здогади, але суб’єктивно вважаю цю книгу пересічною, ба більше НЕВДАЛОЮ.
Заслуговує на увагу цікаве стильне оформлення. І мабуть, у 2014 році (це рік друку книги) такі ілюстрації мали виглядати революційно у книгах українських авторів. Адже у перекладних книгах вже можна було бачити різні стилі ілюстраторів, чого не скажеш про вітчизняних. Все можливо. Але ж в книзі є ще й текст... Навіть якщо це книжка-картинка.
Провідна думка книги, хоча й філософська, дуже проста. Дівчинка Дора, як спражня дочка математиків, дуже любить рахувати все навкруги. Але дівчинку засмучує те, що вона не може осягнути рахування цілого Всесвіту, адже щоб порахувати зірки на небі не вистачить чисел, які існують у людей. Мати заспокоює дівчинку і наголошує, що в неї все ще попереду і до мети треба йти поступово. Усе) Як на мене, добре, але не унікально, не переконливо й точно недостатньо, аби виділяти книгу на тлі інших і вручати нагороди.
Також в мене залишилося питання щодо віку читача. Історія розрахована на дитину віком 3-4 роки (ну навіть 5 з натяжкою), але лексика, що використовується автором, кількість складних понять та незнайомих назв (формули, рівняння, Чумацький шлях, телескоп, Сонячна система, метеорити, Піфагор та Борхес) буде зовсім незрозуміла дитині цього віку. Так, розвинена дитина, якій багато читають, буде це все знати, але трішки пізніше. Тож навіщо? Саме ця невідповідність для мене найголовніший мінус.
Книга мені не сподобалася
Видавництво Старого лева.
Автори тексту та ілюстрацій Романа Романишин та Андрій Лесів
2014 рік
Тверда палітурка, матовий крейдований папір, 24 стор
Комментариев нет:
Отправить комментарий