Ця книга дуже незвичайна, починаючи із назви. Це книжка-картинка, в ній немає історії, але вона вся просякнута почуттями.
Текст — це телефонна розмова батька із донечкою, сповнена ніжності й любові, яка триває протягом усього життя.
Навіть коли тата немає поруч, він завжди поряд із донькою — у кожному подихові вітру та сонячному промінчику. І він безмежно сумує за своєю донею, як тінь від дерева сумує за місячним сяйвом, як срібна столова ложка сумує за супчиком із гарбуза.
А доня поступово зростає...
Батькове обличчя вже торкають змощки... Не старішає лише їхня дюбов.
І ось колись маленька доня сама стає мамою, і разом із дідусем вже бігає онук. А любов тата й доні досі триває...
Книга досить своєрідна. І текстом, і ілюстраціями... Додам, що усі твори автора К. Т. Хао віршовані. Ба більше, у нього своєрідний авторсткий стиль: поєднання сучасних мовленнєвих образів із національним традиційним римуванням (він тайванець).
Шкода, що українською Борода вийшла прозою. Але, мабуть, видавництво вирішило не шукати важких шляхів... Тим не менш, книга дуже ніжна, глибока. І, як на мене, в першу чергу, покликана спонукати до обговорення. Що таке почуття, що таке любов...
Видавництво Nebo booklab publishing.
Текст К.Т. Хао
Ілюстрації Паоло Доменіконі
Переклад з традиційної китайської Ю. Смірнова
2017 рік
Тверда палітурка, матовий крейдований папір, 32 сторінки
Комментариев нет:
Отправить комментарий